Моя історія

Прочитала історію «Меня игнорирует и ненавидит дочь» і захотілось написати свою, бо батьки завжди була болюча тема для мене, хоч мені скоро 30 років.

Не знаю, чи чекали мене чи випадково так вийшло, але я народилась в повній сім’ї. Після народеження ми всі жили в батьків мами, доглядав за мною тато (бабуся розповідала, що доглядав дуже добре) мама вчилась ще в університеті, але після 3 років ми переїхали в рідне місто тата до мого дідуся. Тато працював механіком, мама вчителькою. Там ми прожили до моїх 6 років. З цього періоду майже нічого не пам’ятаю, тільки кілька спогадів як ми з батьками ходили один раз в ресторан та як тато приходив часто п’яний, бив маму, тягав її за волосся та як ми з мамою втікали до сусідки вночі. Коли мені виповнилось 6 років мама розлучилася з татом, думаю причина зрозуміла.

Переїхали ми назад до батьків моєї мами, через кілька місяців я пішла до школи, а мама знайшла вітчима. Після 1 класу мама зібралась і поїхала ispovedi.com на заробітки до Італії, я дуже плакала та сумувала, мене залишила з бабусею і дідусем, які мене і виховували. Допомагав їм мій вітчим, в нас були гарні стосунки він мене навчав, допомагав в навчанні, проводили разом вихідні, кожну неділю приїжджав, замінив мені тата (я його так і називала). Дитинство було можна сказати щасливим, в мене вбуло все —  іграшки, одяг і нові гаджети (звичайно все від моєї мами). Але бабуся дідусем жили в селі і тримали корову і свиней, городи. Пам’ятаю, як кожної суботи я мала прибирати будинок і замітати подвір’я, як приходилось сапати цілий день на городі щось, кожного дня займатись випасом корови. Роботи вистачало. Такої інтенсивної роботи насправді було кілька років, але я це дуже пам’ятаю, як втомлювалась, як приходилось важкі кошики з зіллям носити, кролям рвати кожного дня.

Раз в кілька років приїжджала мама, то було свято звичайно, але зв’язок було втрачено. В 14 років в мене найшли пухлину і робили операцію і через це бабуся викликала маму і вона приїхала назавжди. Ми ispovedi.com переїхали на куплену мамою квартиру в місто і почали жити разом — я, вона та вітчим. Відносини в нас з мамою були напружені, вона приїхала без грошей і звинувачула мене в тому, що її викликали. Вона почала випивати, розслаблятись в квартирі з друзями, сваритись через це з вітчимом. Я підтримувала його, нав’язувалась з розмовами ні про що, але мені це було не потрібно. Взагалі я була нормальним підлітком, досить спокійним, добре вчилась, поступила після школи на бюджет в університет і сварилась я тільки з мамою. Мене просто потрібно було не трогати, зрозуміти це і не було б в нас ніяких конфліктів, але зрозуміти це не про мою маму, все має бути так як вона хоче.

Великою проблемою для мене було і те, що вона випивала і тоді хотіла розмовляти, а я на неї дивитись навіть не могла. Є люди, які вміють пити і можуть, а є такі як моя мама, яким це протипоказано. Вона стає дуже нав’язлива, швидко п’яніє, починає заплітатись язик, думаю зрозуміло що мені ispovedi.com бачити такою маму дуже неприємно.

З батьком весь цей час зв’язок не підтримувався, бачились в дідуся на літніх канікулах кілька разів. Після розлучення він зразу одруживася і в нього народилась інша дочка. З мамою ми характерами дуже різні, спільну мову було важко найти. Я спокійна, не дуже люблю розмовляти про дрібниці, тільки по суті та дивитись на речі об’єктивно. Вона ж повна протилежність — може роздути з мухи слона, егоїстична, любить прикрасити ситуацію, щось видумати. Мені було дуже важко з нею жити, якщо чесно цих три роки були якимсь пеклом, постійні сварки і непорозуміння.

Після першого курсу університету мама з вітчимом через постійні сварки розійшлись, помер мій дідусь і я переїхала назад до бабулі в село. Взагалі з вітчимом в нас завжди були гарні стосунки, ми ніколи не сварились, він мене підтриумвав і я його любила, але коли вони розійшлись, він мене покинув теж, він не підтримував зі мною зв’язок (хоч я і намагалась) і це вже другий тато який розбив мені серце. Коли я переїхала, ispovedi.com мені було з мамою простіше підтримувати нормальні стосунки, я собі вчилась в університеті, зустрічалась з майбутнім чоловіком. Все стало стабільно, на відстані ми практично не сварились, але коли мені виповнилось 20 років,  помер мій другий дідусь (батько мого тата), і на похороні мама зустрілась з татом і вони почали спілкуватись. Через кілька місяців він покинув свою 2 дружину, вони зійшлись і почали жити разом.

Чи була я рада? Важко сказати, почуття були неоднозначні, але я це сприйняла нормально. Було образливо, що тато вернувся таємно, я його практично застукала в квартирі. Він міг би зі мною зустрітись, якось поговорити, але цього так і не відбулось, ми були чужі. Я думала, що зараз в моїх батьків почнеться нове життя і все буде чудово, але це було тільки в мріях. Нормальну постійну роботу мама так і не знайшла, постійно були проблеми з грошима (я, доречі, з 16 років, як почала отримувати стипендію, повністю забезпечуюю себе сама). Тато, як переїхав, теж довго не міг знайти роботу, жили вони на гроші ispovedi.com з проданої дідусевої хати, але вони швидко кінчились.

Через рік чи два тато хоч і знайшов роботу, але почав випивати, а з ним і мама. Це не були справжні алкоголики, але випивали регулярно і я дуже за це хвилювалась. Ще через деякий час я дізналась, що тато почав розпускати руки. Я просила навіть маму його покинути, але йому не було куди йти і вони так і жили. Під час карантину вони обоє були без роботи, їм допомагали ми з чоловіком. Після відриття кордонів мама поїхала в Польщу на заробітки, тато влаштувався на роботу охоронцем вахтовим методом, але в 2022 він раптово помер. Ввечері йому стало погано, забрала швидка, а під ранок його вже не стало. Хоч я і думала, що нейтрально ставлюсь до тата, але було дуже боляче його хоронити.

Після похорону я підтримувала маму, але вона досить добре тримається, так і їздить в Польщу працювати, але приїжджає кожні 3-4 місяці. Коли вона в Польщі, на відстан,і мені якось спокійніше, ми зовсім не сваримось і в ispovedi.com нас гарні відносини, але як тільки приїжджає, то знову чомуь виникають конфлікти. Я просто люблю свою маму на відстані.

Хтось до історії «Меня игнорирует и ненавидит дочь» писав, що дочка доросла і мала б все розуміти, але не все так просто і легко. Я все завжди розуміла, але хоч сама вже доросла при моментах зв’язаних з батькми плачу, будь то історія, фільм чи навіть мультик. Я вдячна своїй мамі за все, що вона для мене робила і робить, але упущені моменти в дитинстві, недоотриману батьківську любов нічим не заміниш і це вже на все життя.

Автор: Доросла донька