Прочитала історію «Меня игнорирует и ненавидит дочь» і захотілось написати свою, бо батьки завжди була болюча тема для мене, хоч мені скоро 30 років.
Не знаю, чи чекали мене чи випадково так вийшло, але я народилась в повній сім’ї. Після народеження ми всі жили в батьків мами, доглядав за мною тато (бабуся розповідала, що доглядав дуже добре) мама вчилась ще в університеті, але після 3 років ми переїхали в рідне місто тата до мого дідуся. Тато працював механіком, мама вчителькою. Там ми прожили до моїх 6 років. З цього періоду майже нічого не пам’ятаю, тільки кілька спогадів як ми з батьками ходили один раз в ресторан та як тато приходив часто п’яний, бив маму, тягав її за волосся та як ми з мамою втікали до сусідки вночі. Коли мені виповнилось 6 років мама розлучилася з татом, думаю причина зрозуміла.